Васильки

Не многие растения украинской флоры пользуются таким уважением, как эти обыкновенные жители полей - голубые васильки, которые с удовольствием селятся в посевах ржи и пшеницы. С ними он в тесной дружбе, ведь, как показали исследования, способствует их росту, хотя и до сих пор его считают сорняком. Там, где в меру растет василек, - быть урожаю.

Раскраска его цветков настолько манящая, что это растение стало народнопоэтическим образом. Вспомните "васильковые очи", как проявление красоты и сущности девичьей души. Цветы васильков - самый популярный элемент орнамента народных вышивок. 

Название "василек", которое укрепилось за родом васильковых в русской ботанической литературе, происходит из народной легенды. Крестьянский парень - красавец Василий как-то косил в поле рожь. А в это время в поле играли русалки. Одной из них пришелся по душе Василек. Очаровала русалка парня. Забыл он обо всем на свете и пошел за ней. А она, играя и смеясь, все дальше и дальше уводила его в поле и сама его полюбила. Не захотела с ним разлучаться и превратила его в синий полевой цветок, чтоб напоминал синеву воды.

С тех пор, по легенде, каждое лето русалки играют в хлебах, когда зацветает синий василек, плетут из него венки и украшают ими свои головки.

Есть еще одна легенда.

Как-то гуляла по полям богиня плодородия Церера и услышала жалобный голосок васильков: "Нас пахари не любят, отделяют нас от ржи". На что Церера ответила василькам: "Не зря вам дали цвет небесной твердыни: стойко держитесь возле труженика - ржи и не клонитесь, как клонит оно свои полные колоски. А раз в год и вас придут жнецы искать, чтоб украсить венками свои головы". В этой легенде нашел свое отражение праздник урожая. А у славян васильки всегда использовались для украшения именных снопов, которые с песнями приносили домой. Перевитый васильками, сноп долго красовался в переднем углу хаты. Лишь выбор именного снопа был разный: у русских - первый сноп, а у украинцев - последний.

Василек - прекрасный медонос. Раньше цветы васильков использовали для получения голубой и синей красок, в овощных лавках продавали васильковый уксус, васильковые венки развешивали в хатах для отпугивания сверчков.

Садовники вывели фиолетовые, розовые, пурпурные и даже белые васильки, иногда встречаются махровые формы.

Золототысячник : Кукушкины башмачки
Любка двулистая : Спорыш : Разрыв-трава
Гвоздика : Васильки : Адонис весенний
Волчьи ягоды : Кувшинка белая : Девясил
Плющ : Азалия : Ландыш : Аир : Зверобой
Лапчатка прямостоячая : Первоцвет : Ряст
Сон-трава : Незабудка : Яснотка белая

Волошки

Не багатьом рослинам української флори род віддав стільки шани, як оцій звичайній мешканці ланів - блакитній волошці, котра залюбки селиться в посівах жита і пшениці. З ними вона в тісній дружбі, бо, як показали досліди, сприяє їх росту, хоч вважають її й досі польовим бур'яном. Там, де в міру росте волошка, - бути врожаю.

Колір її квіток настільки принадний, що рослина ця стала народнопоетичним образом. Згадайте "очі волошкові", як вияв краси й чистоти дівочої душі. Квіти волошок - найпопулярніший елемент орнаменту і народних вишиванок.

Назва "васильок", що усталилася за родом волошок у російській ботанічній літературі, походить з народної легенди. Сільський хлопець - красень Василько якось косив у полі жито. Саме тоді у полі бавилися русалки. Одній з них дуже припав до душі Василько. Зачарувала русалка хлопця. Забув про все на світі і пішов за нею. А вона ж, пустуючи і сміючись, вела його в поля все далі й далі та й сама в нього закохалася. Не схотіла з ним розлучатися: обернула Василька на польову квітку, щоб нагадував синь води.

Відтоді, за легендою, щороку літньої пори русалки бавляться в хлібах, коли зацвітає волошка синя, плетуть з неї вінки і прикрашають свої голівки.

Є ще одна легенда.

Якось прогулювалась по полях богиня родючості Церера і почула жалібний голос волошок: "Нас орачі недолюблюють, відділили від жита". На що Церера відповіла волошкам: "Недарма вам дали колір блакитної води: стійко тримайтеся біля трудівника - жита і не хиліться, як схиляє воно повні колоски. А раз в рік і вас підуть женці шукати, щоб прикрасити вінками свої голови". В цій легенді знайшло своє відображення свято врожаю. А у слов'ян волошки завжди використовувались для прикрашення іменних снопів, які з піснями приносили додому. Перевитий волошками, цей сніп довго красувався в передньому кутку. Лише вибір іменного снопа був різний: росіяни - перший сніп, а українці - дожиночний, останній.

Волошка - прекрасний медонос. Раніше квіти волошок використовували для одержання фарб - блакитної і синьої, в овочевих лавках торгували волошковим оцетом, волошкові вінки розвішували в хатах, щоб відлякувати цвіркунів.

Садівники вивели фіолетові, рожеві, пурпурові і навіть білі волошки, зустрічаються махрові форми.

Золототисячник : Зозулині черевички
Любка дволиста : Спориш : Розрив-трава
Гвоздика : Волошки : Адоніс весняний
Вовчі ягоди : Латаття біле : Оман
Плющ : Азалія : Конвалія : Аїр : Звіробій
Перстач прямостоячий : Первоцвіт : Ряст
Сон-трава : Незабудка : Ясенець білий