Кувшинка белая

Кувшинку белую славяне называли "одолень-травой". Ее породила сырая земля с живой водой, потому что одинаковая в ней сила на водяницу - нечистую силу в воде, и на поляницу - нечистую силу в поле. Надеялись, что сбережет одолень-трава от разных бед и потому, собираясь в далекий путь, брали с собой и носили на шее, как амулет. Древний травник говорит, что корень этого растения помогает от зубной боли, а также используется в случаях, "когда надо чье-то сердце присушить".

А еще называли кувшинку белую "цветком русалок": в представлении наших предков белые цветы символизировали холодную красоту прекрасных русалок, а пятнистое, гибк0е корневище- хвост русалок.

Когда-то одну из июньских недель называли русальной. Существовало поверье, что именно в эти дни русалки из белоснежных лилий превращаются в "простоволосых дев" и водят хороводы возле рек. А девчата и парубки не смели ходить тогда купаться в одиночку, боясь, что русалки защекочут. Некоторые носили на себе стебли любистка и полыни, что должно было отпугнуть русалок.

Особенно опасной считалась так называемая русальная пасха - четверг русальной недели. В этот день девчата и замужние женщины даже не работали, чтоб не прогневить русалок. А уж о том, чтоб в реке плескаться, не могло быть и речи. Когда же кому-то приходилось ступить в воду, надо было обязательно бросить туда немного полыни.

Цветки кувшинки белой имеют интересное биологическое свойство: если погода хорошая, они открываются утром около семи часов и закрываются вечером где-то в пять-шесть часов, так что по ним можно определять время.

Корни кувшинки служат отличным кормом для многих животных, в частности, для бобров, ондатр и даже для лосей. Наблюдали, как лось забрел в лесное озеро и буквально нырял в воду, вытаскивая из глубины корни кувшинок.

Настойка белоснежных лепестков, отвар цветов и корней используют в народной медицине.

Семена используют как суррогат кофе, в Японии принимают с пищей. Нарезанные мелкими кусочками свежие корни используют против тараканов.

Кувшинки - прекрасные декоративные растения для водоемов в садах, парках, скверах.

Размножают их частями корней и семян. Нужно иметь в виду, что семена после созревания и до посева надо хранить в воде.

Золототысячник : Кукушкины башмачки
Любка двулистая : Спорыш : Разрыв-трава
Гвоздика : Васильки : Адонис весенний
Волчьи ягоды : Кувшинка белая : Девясил
Плющ : Азалия : Ландыш : Аир : Зверобой
Лапчатка прямостоячая : Первоцвет : Ряст
Сон-трава : Незабудка : Яснотка белая

Латаття біле

Латаття біле слов'яни називали "одолень-травою". Її породила сира земля з живою водою, тому що однакова в неї сила на водяницю - нечисту силу у воді, і на поляницю - нечисту силу в полі. Сподівалися, що обереже одолень-трава від різних бід і тому, збираючись в далеку дорогу, брали її з собою і носили на шиї як амулет. Старовинний травник сповіщає, що корінь цієї рослини допомагає при зубній хворобі, а також використовують його у випадках, "коли треба чиєсь серце присушити".

А ще називали латаття "русалчиним цвітом": в їх уяві білі квітки символізували холодну красу прекрасних звабливих русалок, а гнучке, плямисте, змієподібне кореневище - русалчин хвіст.

Колись один з червневих тижнів у нас називали русалчиним. Існувало повір'я, що саме в ці дні русалки із білосніжних лілей стають "простоволосими дівами" і водять танки біля річок. А дівчата й хлопці не ходили тоді купатися поодинці, щоб русалки не залоскотали. Наймарновірніші носили при собі стебла полину і любистку - це повинно було відлякувати русалок.

Особливо небезпечним вважався так званий мавський великдень -четвер русального тижня. У цей день дівчата і жінки навіть не працювали, щоб не розгнівати русалок. А вже про те, щоб у річці бовтатися, не могло бути й мови. Коли ж котрась змушена була ступити у воду, то мала обов'язково спершу кинути туди трохи полину.

Квітки латаття білого мають цікаву біологічну особливість: в хорошу погоду вони відкриваються вранці десь годині о сьомій і закриваються під вечір близько п'ятої-шостої години, отже за ними можна визначати час.

Кореневище латаття служить цінним кормом для багатьох тварин, зокрема для бобрів, ондатр і навіть лосів. Спостерігали, як лось забрів у лісове озеро і буквально пірнав під воду, витягуючи звідти кореневища латаття.

Настій білосніжних пелюсток, відвар квіток та відвар кореневища використовують в народній медицині.

Насіння використовують як сурогат кави, в Японії вживають у їжу. Нарізане шматочками свіже кореневище використовують проти тарганів.

Латаття - чудова декоративна рослина для водойм у садах, парках, скверах.

Розмножують його частинами кореневищ і насінням. Слід мати на увазі, що насіння після достигання до висіву треба зберігати у воді.

Золототисячник : Зозулині черевички
Любка дволиста : Спориш : Розрив-трава
Гвоздика : Волошки : Адоніс весняний
Вовчі ягоди : Латаття біле : Оман
Плющ : Азалія : Конвалія : Аїр : Звіробій
Перстач прямостоячий : Первоцвіт : Ряст
Сон-трава : Незабудка : Ясенець білий