|
Азалия
|
|
|
Забрали однажды татары в неволю одного парня, заковали в кандалы и сделали рабом. А красавец был хоть куда. Вот и влюбилась в него Азалия - единственная дочь какого-то очень знатного татарина.
Знала дочка, что отец не согласится, чтоб она женой пленного стала. И решилась девушка на крайность, взяла лучших коней стада и тайно отправилась со своим милым к нему на Полесье.
Гордый вельможа поклялся кровью смыть позор.
Три недели мчалась за молодой парой погоня. И догнала их аж на Полесье. Сражался Иван, но упал под дубом, сраженный стрелой.
Вельможа простил бы все дочери, если бы та попросила пощады. Но татарка не отходила от своего милого. Отец велел связать ее и отвезти домой. И тогда дочь сказала: "Ты отнял у меня, что мог, а отнять любовь и аллаху не под силу. Я навсегда останусь на этой земле, что моего милого вырастила!"
Наклонилась к мертвому Ивану, подняла его саблю - и просто себе в сердце. Горячая кровь брызнула на синий вереск и вспыхнула дивными цветами - будто солнце свои лучи рассыпало.
Научное название азалии происходит от грецких слов, что в переводе означают "розовое дерево".
Азалия понтийская или рододендрон желтый - куст до двух метров, растет во влажных сосново-дубовых лесах.
Растение ядовитое, хотя и хороший медонос, употребляется в народной медицине.
На Хмельниччине известно одно островное место, где произрастают эти растения - в Полонском лесничестве, взятом под охрану.
|
|
Золототысячник :
Кукушкины башмачки
Любка двулистая :
Спорыш :
Разрыв-трава
Гвоздика :
Васильки :
Адонис весенний
Волчьи ягоды :
Кувшинка белая :
Девясил
Плющ :
Азалия :
Ландыш :
Аир :
Зверобой
Лапчатка прямостоячая :
Первоцвет :
Ряст
Сон-трава :
Незабудка :
Яснотка белая
|
|
 |
|
|
|
|
Азалія |
|
Забрали якось в неволю татари одного парубка, закували в кайдани і зробили рабом. А красень був на все вдатний. От і закохалась в нього Азалія - єдина дочка якогось вельми знатного татарина.
Знала донька, що батько не згодиться, щоб вона дружиною бранця стала. І зважилася дівчина на крайність, взяла найкращих коней з табуна і потай вирушила зі своїм милим до нього на Полісся.
Гордий вельможа поклявся привселюдно кров'ю змити сором.
Три тижні мчала за втікачами погоня. І наздогнала їх аж на Поліссі. Боровся Іван, але упав під дубом, вражений стрілою.
Вельможа простив би все доньці, якби та попросила помилування. Але татарка не відходила від свого милого. Батько звелів зв'язати її і відвезти додому. І тоді дочка сказала: "Ти відняв у мене, що міг, а відняти кохання й аллахові несила. Я назавжди залишусь на цій землі, що милого мого зростила!".
Схилилася до мертвого Івана, підняла його шаблю - і просто собі в серце. Гаряча кров бризнула на синій верес і спалахнула дивовижним цвітом - наче сонце своє проміння розсипало.
Наукова назва азалії походить від грецьких слів, що в перекладі означають "трояндове дерево".
Азалія понтійська або рододендрон жовтий - кущ до 2 м., росте у вологих сосново-дубових лісах.
Рослина отруйна, хоча й добрий медонос, вживається в народній медицині.
На Хмельниччині відоме одне острівне місце зростання цієї рослини в Полонському лісництві, яке взято під охорону.
|
|
Золототисячник :
Зозулині черевички
Любка дволиста :
Спориш :
Розрив-трава
Гвоздика :
Волошки :
Адоніс весняний
Вовчі ягоди :
Латаття біле :
Оман
Плющ :
Азалія :
Конвалія :
Аїр :
Звіробій
Перстач прямостоячий :
Первоцвіт :
Ряст
Сон-трава :
Незабудка :
Ясенець білий
|
|
