|
Ландыш
|
|
|
По древним легендам нежные цветочки ландыша - это слезы девушки, которая ждет любимого из далекого похода, это и миниатюрные фонарики лесных гномов, это и жемчужины серебряного счастливого смеха Русалки.
Многие народы уважают это растение как символ весны. В Англии, из поколения в поколение, передавалась легенда про то, что ландыши растут в лесу в том месте, где сказочный Леонард победил дракона. Их чистые колокольчики вызванивают победный гимн.
Еще одна легенда рассказывает о том, что ландыши выросли из слез водяной царевны Волховы, которая пылко полюбила отважного Садко. Узнав про его "измену", про горячую любовь Садко к Любаве, вышла Волхова на берег, чтобы последний раз послушать чудесные песни своего любимого. Но зря она его искала на берегу; долго блуждала Волхова по лугам, болотам и лесам, прислушиваясь к звукам ночи. И вот среди стройных берез она заметила два силуэта в лунном свете. Он! Рядом с ним Любава. Сдержала гордая красавица душевный крик, отвернулась и убитая горем пошла, чтобы навсегда спрятаться в своем холодном царстве. И только месяц видел, как слезы градом катились из ее прекрасных синих глаз и жемчугом падали в шелковую траву, превращаясь в белые ландыши - красоту любви и боль чистого, нежного, горячего, девичьего сердца.
Летом у ландыша появляются горькие на вкус, ярко-красные плоды. Еще по одной легенде, ландыш так горько оплакивал быстро прошедшую весну, что кровь выступила из "сердца" и подкрасила зеленые слезы в красный цвет.
Но наверное, больше всего уважают ландыш во Франции. Первое воскресенье мая ежегодно празднуется французами, как праздник ландыша. Ландышами украшают жилища и одежду. Если во время танца молодые люди обмениваются букетами ландышей, считается - с этого момента они помолвлены. Отказаться от букета - отказаться от дружбы. Кинуть ландыш под ноги - выразить неуважение.
Ландыш был любимым цветком многих знаменитых людей: Софьи Ковалевской и Куприна, Леси Украинки и Брюллова, Менделеева и Чайковского.
Соком ландыша девушки натирают себе щеки, чтоб были румяными.
С помощью корня ландыша, известного под названием "Соломонова перчатка" в средневековья пытались найти зарытые сокровища.
В середине XVI столетия ландыш стал
культурой. Известны сорта ландыша с розовыми махровыми цветами, а также с пестрыми листками.
Многим, наверное, приходилось наблюдать, что в густых зарослях ландыша немного цветов. Это объясняется тем, что цветоносы появляются с перерывами в два-три года, а первое цветение не раньше седьмого года жизни.
Ягоды ландыша, как и все растение, ядовитые, но птицы с аппетитом их клюют, а у пятнистых оленей это любимый корм.
|
|
Золототысячник :
Кукушкины башмачки
Любка двулистая :
Спорыш :
Разрыв-трава
Гвоздика :
Васильки :
Адонис весенний
Волчьи ягоды :
Кувшинка белая :
Девясил
Плющ :
Азалия :
Ландыш :
Аир :
Зверобой
Лапчатка прямостоячая :
Первоцвет :
Ряст
Сон-трава :
Незабудка :
Яснотка белая
|
|
 |
|
|
|
|
Конвалія |
|
За давніми легендами тендітні квіточки конвалії - це сльози дівчини, яка чекає нареченого з далекого походу, це й мініатюрні ліхтарики лісових гномів, це й перлини сріблястого щасливого сміху Мавки.
Багато народів шанують цю рослину як символ весни. А в Англії із покоління в покоління передавалась легенда про те, що конвалія росте в лісі в тому місці, де казковий Леонард переміг дракона. Їх чисті дзвіночки видзвонюють переможний гімн.
Ще одна легенда розповідає про те, що конвалії виросли із сліз водяної царівни Волхлви, яка палко покохала відважного Садко. Довідавшись про його "зраду", про гаряче кохання Садко до Любави, вийшла Волхова на берег, щоб в останній раз послухати чудової пісні свого коханого. Але дарма вона його шукала на березі; довго блукала Волхова по луках, болотах і лісах, прислухаючись до звуків ночі. І ось серед струнких берез вона помітила два силуети в місячному сяйві. Він! А поруч з ним Любава. Стримала горда красуня душевний крик, відвернулася і прибита горем пішла, щоб навіки заховатися в своєму холодному царстві. І лише місяць бачив, як сльози градом котилися з її чарівних синіх очей і перламутрами падали в шовкову траву, перетворюючись в білі конвалії - красу кохання і біль чистого, ніжного, гарячого дівочого серця.
Влітку у конвалії з'являються гіркі на смак, яскраво-червоні плоди.ще за однією легендою конвалія так гірко оплакувала швидко минулу весну, що кров виступила із "серця" і підфарбувала зелені сльози в червоний колір.
Та, певне, в найбільшій повазі конвалія у Франції. Перша неділя травня щорічно відзначається французами як свято конвалії. Конваліями прикрашають житло і одяг. Якщо під час танцю молоді люди обмінюються букетами конвалії, вважалося - з цього моменту вони заручені. Відмовитися від букету означало відмовитися від дружби. кинути конвалію під ноги означало виразити зневагу.
Конвалія була улюбленою квіткою багатьох визначних людей: Софії Ковалевської і Купріна, Лесі Українки і Брюллова, Менделєєва і Чайковського.
Соком конвалії дівчата натирають собі щоки, щоб були рум'яні.
З допомогою кореневища конвалії, відомого під назвою "Соломонова печатка" в середньовіччя намагалися знайти зариті скарби.
В середині XVI століття конвалію ввели в культуру. Відомі сорти конвалії з рожевими махровими квітами, а також із строкатими листками.
Багатьом, напевне, приходилось спостерігати, що в густих заростях конвалії інколи небагато квітів. Це пояснюється тим, що квітконоси з'являються з перервами в 2-3 роки, а перше зацвітання не раніше 7-го року життя.
Ягоди конвалії, як і вся рослина, отруйні, проте птахи охоче їх клюють, а в плямистих оленів це улюблений корм.
|
|
Золототисячник :
Зозулині черевички
Любка дволиста :
Спориш :
Розрив-трава
Гвоздика :
Волошки :
Адоніс весняний
Вовчі ягоди :
Латаття біле :
Оман
Плющ :
Азалія :
Конвалія :
Аїр :
Звіробій
Перстач прямостоячий :
Первоцвіт :
Ряст
Сон-трава :
Незабудка :
Ясенець білий
|
|
